Жителі кварталу біля "Охматдиту" проти 10-поверхівки на останній зеленій ділянці - Київрада вирішила її забудувати

Жителі кварталу біля "Охматдиту" проти 10-поверхівки на останній зеленій ділянці - Київрада вирішила її забудувати

Мешканці будинків поблизу дитячої лікарні "Охматдит" у Києві виступають проти зведення 10-поверхівки на останній зеленій ділянці кварталу та прибудинковій території.

За словами громадської активістки Ірини Немирович, у пішій доступності вже не залишилося жодного скверу. При цьому ситуацію ще більше загострила тривала реконструкція "Охматдиту" та будівництво нового кардіоцентру - основний потік пацієнтів і машин хлинув на маленьку житлову вулицю, створивши інфраструктурний колапс. Активістам вже вдалося домогтися від КМДА безпечної схеми руху. Але рішення Київради віддати єдину зелену ділянку під висотку, на думку місцевих, остаточно знищить район.

Жителі вимагають скасувати забудову і облаштувати на цій ділянці сквер для відпочинку мешканців, лікарів та важкохворих дітей.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.